Головна / Товари для дачі, саду та городу / Насіння / Насіння сидератів
Буркун — одна з найпоширеніших культур як сидерат і цілюща рослина. Він є надзвичайно цінним сидератом для карбонатних солонцеватих ґрунтів. Буркун володіє високою стійкістю до посухи та значним азотфіксуючим потенціалом. Особливістю цієї рослини є приємний аромат, який забезпечується наявністю кумарину у надземній частині рослини. Він також є відмінним джерелом нектару для бджіл.
Буркун — один з найпоширеніших сидератів. Цінний сидерат для карбонатних солонцеватих ґрунтів. Володіє стійкістю до посухи та великим азотфіксуючим потенціалом. Врожайність зеленої маси 250-400 кг на гектар, насіння - 6-12 кг на гектар.
Зелене добриво. Має міцну розгалужену кореневу систему, найбільшу серед бобових сидератів за масою, яка проникає у глибину до 1-1,2 м для білого буркуну і до 1,2-1,5 м для жовтого. Завдяки бульбашковим бактеріям, які розвиваються на коріннях, видобуває азот з повітря і накопичує його так само багато, як люпін.
Після розкладання в ґрунті біомаса буркуну стає легкозасвоюваним добривом, а ґрунт поповнюється органікою і гумусом. Він ефективно поглинає поживні елементи, навіть важкорозчинні, недоступні для інших рослин, не лише з оброблюваного шару, але і з глибини, а також запобігає їх виведенню у нижчі шари ґрунту.
Ґрунтоутворюючі та ґрунтозахисні властивості. Прекрасно дренує, розкидає навіть підпахотний шар ґрунту, підвищує його повітряно- та водоміцність. Захищає ґрунт від водяної й вітрової ерозії. Некосичені стебла після першого року вегетації утримують сніг, зменшують промерзання ґрунту, що сприяє більшому накопиченню вологи.
Ефективно фіксує схили. Найкращий біологічний меліорант для солончаків: не лише завдяки дренажу ґрунту покращує водний режим, забезпечуючи видалення солей, але й завдяки кореневим виділенням вугільної кислоти запускає хімічні процеси розсолонцювання.
Фітосанітарні властивості. Активно оздоровлює ґрунти. Є основною культурою для боротьби зі звичайною кореневою гниллю злаків, особливо ячменю. Зменшує ступінь пошкодження стебельною і зерновою нематодою, дротяником. Відлякує мишей. Після стрижки та розкладання покращує умови життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів і хробаків, служить їм їжею. Це, своєю чергою, призводить до зменшення захворювань рослин і підвищення врожайності.
Кормова культура. Кормовими якостями не поступається люцерні й конюшині. Використовується на сіно, силос, випас. Недолік — наявність токсичного кумарину (більше його містить жовтий буркун) і жорсткостебельність. Щоб цього уникнути, косять не пізніше фази бутонізації — початку цвітіння. Краще давати тваринам у сумішах з іншими кормами.
Медоносна культура. Медопродуктивність жовтого буркуну вища, ніж білого. Кожен квітка, а їх формується на 1 гектар більш як 10 млн, живе 2 дні. На відміну від переважної більшості конюшин, які обпилюються джмелями, буркуни обпилюються бджолами і є одними з найцінніших медоносів, оскільки меду надходить багато, а його смакові та лікувальні якості дуже високі. Медопродуктивність досягає 1,5-2 ц/га.
Джерелом яких елементів є: азот, бор, мідь, кобальт.
Вирощування. Дворічний сидерат — займає поле 2 роки. У перший рік дає невелику зелену масу, яку косять або залишають на зиму. Навесні відростає з прикореневих бруньок на стеблі й дає 2 покоси або врожай насіння. У господарствах висівають навесні під покрив озимих (поперек рядків) або ярових (одночасно з покривною культурою) зернових, або однорічних трав. Норми висіву покривних культур при цьому зменшують на 15-30%. У сівозміні висівають під ярові зернові або як пароозимкувач.
У любителя рослинництва краще сіяти самостійно, хоча це і не так вигідно — отримують врожай однієї культури, а не двох. Але це страхує від невдач: по-перше, буркун може і перерости покривну культуру, по-друге, під покривом він гірше розвивається, розріджується.
Крім того, при обережному висіві в окультурені ґрунти, на відміну від багатьох бобових сидератів, може і не заростати бур'янами. Як і покривну культуру, косять на висоті 18-20 см (для кращого відростання) не пізніше фази бутонізації. Легко розмножується самовисівом. Це важливо, якщо вирощують як сінажний сидерат.
Ґрунти. Буркун жовтий росте на піщаних, важких суглинистих, кам'янистих, солонцеватих ґрунтах, але віддає супісцеваті та суглинисті з нейтральною реакцією (при рН < 5,6 потрібне вапнування). Не витримує кислих і заболочених ґрунтів.
Вологість. Стійкий до засухи, особливо жовтий буркун (здатний ростити в посушливих умовах степової зони).
Температура. Морозостійкий і зимостійкий.
Освітленість. Фотофільний.
Підготовка ґрунту. Розпушення ґрунту плоскорізом Фокіна або культиватором — достатній і оптимальний спосіб обробки, що підвищує родючість ґрунту і зберігає сили землероба. До і після висіву ґрунт прикочують. Для отримання кращого врожаю слід використовувати органічні добрива ("Гумісол-супер") та препарати ефективних ґрунтових мікроорганізмів (ЕМ-препарати: "Емочки", "Емочки- Бокаши").
Висів. Сіють замочені на 2-3 години насіння на глибину 2-3 см, найкраще у квітні-травні.
При вирощуванні на насіння і для медозбору — ширина міжрядь 45 см. Насіння повинні бути скарифікованими (з потертою оболонкою) і зараженими бульбашковими бактеріями (препарати ефективних мікроорганізмів).
Стрижка. У фазі бутонізації перед початком цвітіння. Під озимі косять за 3 тижні до висіву, під ярові — пізно восени. Підрізають плоскорізом Фокіна або культиватором, перед цим поливають розчином ЕМ-препаратів. Обробка ЕМ-препаратом прискорює процеси ферментації й створює сприятливі мікробіологічні умови, які призводять до збагачення ґрунту поживними речовинами та мікроелементами.
Рекомендується сівозміна: не слід сіяти буркун після буркуну та інших бобових!
Виробник: Україна.
Переглянуті товари
